«Буть донором – це місія народу» 

11 Лютого 2020

Головна Новини Загальні новини

Продовжуємо знайомство з найкращими творами літературного конкурсу  «Червона лінія порятунку» та їх авторами, які вибороли перемогу  серед 5 тисяч учасників .

14-річна Світлана Гаращенко з м.Лебедин має багато талантів. Дівчинка після закінчення 9 класу вступає до педагогічного училища, щоб навчатись на музичного керівника 🎼. А окрім школи навчалася у гуртку «Юні журналісти».

– Я пишу  з дитинства, – розповідає Світлана, – це наше сімейне вміння. Тому я багато разів брала участь у літературних конкурсах , займала призові місця. 🏵
– А чому вирішила взяти участь у конкурсі про донорство?
– Бо донорство – теж наша сімейна справа, вся чоловіча половина родини є донорами, починаючи з дідуся. А коли народжувалася моя сестричка і мамі потрібна була кров, її здавали всі рідні. Тому я завжди цікавилася темою донорства.
– Сподівалася на перемогу ?
– Ні, це було зовсім несподівано.
– Вже вирішила, куди потратиш свій приз?
– Так, хочу купити техніку мамі в подарунок на день народження.

Спочатку Світлана підготувала на конкурс і вірш, і прозовий твір. Але потім, порадившись з керівником гуртка, відправила лише вірш – який і приніс їй почесне перше місце.

БУТЬ ДОНОРОМ – ЦЕ МІСІЯ НАРОДУ…

Тече ріка, бурхливі її води, і кров по венах, наче та ріка…
Такий уже простий закон природи – пересихає, де глибінь мілка.
Так і в людей – сьогодні ти здоровий,
Поглянув в дзеркало – ну кров із молоком!
Там десь проскочило, щоб не зурочить словом,
Та й в круговерть життя скоріш, бігом.
Не думаєм, не знаєм, не гадаєм, що за дверима статись може все.
Життя сценарій пишем і стираєм, та чомусь впевнений – тебе скрізь пронесе.
Якби то так – та на все воля Божа, і про сирени вий не мріяв ти.
Але судилося… Невже не переможе? Невже не виповзе, не вилізе з біди.
Це не про тебе, не про мене, не про нього. Це про реалії буденного життя.
Про те, що від байдужості простої, залежить, чи заглянеш в майбуття.
Хтось скаже: «Ну не я, а хай хтось інший, та нас мільйони, так багато нас!
Він може витриваліший і більший, у нього, певно, я на це бажання й час!»
А якщо ні? Якщо ніхто не скаже? Не піде, не віддасть і не врятує?
Та від тієї, що з косою, не відмаже. І крик душі та стогін серця не почує.
Тоді усе? Так не повинно бути! Ріка життя хай не тече повз нас.
Нам при народженні дано імення «люди»,
Тому із гордістю це згадуй кожен раз.
І якщо раптом хтось кричить про допомогу, іди, адже життя – це бумеранг.
Неси, що можеш, не шкодуй і бий тривогу, і твоїм буде переможний ранг.
Отак, у бій за шанси рятувати, від серця і за покликом душі.
Відставивши промови і дебати, не за хвалою і не за гроші
Ідуть вони, аби життя краплини вдихнути в тих, кому потрібно те.
І не важливо, літній чи дитина, бо мають серце щире й золоте.
І кров у них гаряча, особлива, і колір інший – колір доброти.
І в очах вогник – видно, що щаслива, ота людина, про яку читаєш ти.
Тече ріка, бурхливі її води, і кров по венах, наче та ріка…
Буть донором – це місія народу, душа якого від природи не мілка.