Одна чудова дівчина, волонтерка, кординатор донорського руху та майбутній медик – Наталія Обідець написала неймовірний вірш.😍

⠀
Я була там, побачивши, все це своїми очима,
Від привітних вітань зустрічаючих тут медсестер.
Я там янголів бачила, хоча, звісно, без крил за плечима,
Та я знаю про них і про шлях їхній все відтепер!
⠀
І хоча це звичайні, всі такі, як і ми – просто люди,
Та вони не чекають на благання чиєїсь біди,
Їхня кров, безсумнівно, у нагоді комусь завжди буде,
Поклик серця щодня їх приводить невпинно сюди!
⠀
Крапля крові окремо, можливо, нічого не варта,
Та мільйони краплин – життєдайне комусь джерело!
І я вірю, що донори – люди іншого, вищого гарту,
Що для щастя комусь підставляють, мов, янгол, крило!
⠀
Усвідомила я, що не маю морального права,
Коли можу комусь тим, що маю я, допомогти,
Бути осторонь! І, не вагаючись, донором стала,
Завітавши, як інші, за покликом серця сюди.