«Дуже захотілося зробити ще щось для цих дітей…»

20 Лютого 2018

Головна Новини Загальні новини

Його знають не лише в Україні, а і у всій Європі, його запрошують на концерти, весілля, корпоративи і світські тусовки. У п’ятницю він виступатиме на грандіозному благодійному проекті «Радійте життю!» на сцені Сумського ТЮГу і разом з онкохворими дітьми створюватиме шедевр, який потім виставлять на аукціон, щоб за виручені гроші придбати ліки та матеріали для дитячої творчості. А сьогодні він здійснив давнє бажання – і став донором у Сумському обласному центрі служби крові.
У донорському кріслі – відомий художник Анатолій Бабич, чиї запальні шоу-виступи – окраса будь-якого свята високого рівня. До цієї мети Анатолій ішов непросто, довго шукав своє життєве покликання:
– Я з дитинства малював і дуже любив гітару. З 15 років навчався в Київській республіканській школі-інтернаті для обдарованих дітей, але звідти мене вигнали за погану поведінку – довелося повертатися в Суми й закінчувати звичайну десятирічку. Потім вступив до культпросвітучилища, навчався по класу гітари – але кинув і це. Пішов у армію. А коли повернувся – почав шити взуття. Років п’ять чоботарював – і грав рок з сумськими групами.
У 2000 році потрапив у Ялту, побачив, як малюють перехожих художники на Набережній – і мені буквально знесло дах. Я змінив усе в своєму житті, продав взуттєвий бізнес. Закрився вдома і рік вчився малювати, згадував все, що робив у художній школі… Наступні кілька років я їздив у Крим на сезон – з травня по кінець вересня. Того, що я заробляв, вистачало, щоб рік годувати сім’ю, але головним було не це – я вчився малювати швидко.
Десь у 2007-2008 році мене почали запрошувати до Києва на весілля і корпоративи, щоб розважати гостей шаржами й малюнками. І все знову змінилося. Я переїхав до Києва, почав створювати власну програму, підтанцьовувати, шити спеціальні костюми, придумувати щось епатажне – розумів, що чим більш цікавими й насиченими будуть мої виступи, тим дорожче вони будуть коштувати. Так і народилося ARTBABICH SHOW. За цей час я виступав у Франції, Польщі, Германії, Бельгії, Голландії, Казахстані, Азербайджані, Росії та Україні, мене знають і люблять глядачі. Але й зараз я можу в будь-який момент сісти і втерти носа будь-якому майстру з пошиву взуття…
– Як склалося, що ви виступаєте у благодійному арт-проекті, присвяченому онкохворим дітям, у Сумах?
– В Сумах я іноді буваю, хоч і нечасто – це моя батьківщина. На проект мене запросила Тетяна Купрійчук – керівник видавничої компанії BINGO, чудовий організатор. Я з задоволенням погодився.
– А що привело до СОЦСК?
– Так співпало – я зрозумів, що можу і таким чином допомогти онкохворим дітям, бути їм корисним . Я давно хотів щось таке зробити, завжди розумів, що це дуже потрібно. Зараз була така можливість – тому підготувався і прийшов. Я не фанат донорства – але цю тему буду розвивати для себе. Можливо, буду приїжджати у Суми для цього.
– Це ваш перший досвід донорства у нашому центрі крові?
– Я здавав тут кров років дев’ять чи десять тому – комусь потрібна була допомога. Звичайно, зараз тут все по-іншому, на найвищому рівні, я просто вражений!
– Що б ви хотіли побажати онкохворим дітям і їх батькам?
– Щоб ніколи не втрачали віру й надію – це дуже важливо. І, звичайно, перемоги над хворобою.

Світлина від Сумський обласний центр служби крові.
Світлина від Сумський обласний центр служби крові.
Світлина від Сумський обласний центр служби крові.