«Бог поклав на серце саме такий спосіб допомагати…»

16 Лютого 2017

Головна Новини Загальні новини

Донорство – важлива справа, розвиток якої залежить, передусім, від ентузіастів. Тих людей, які не лише самі здають кров, а й переконують інших у необхідності це робити, збирають і організовують бажаючих, надають їм інформаційну допомогу і підтримку.

У Сумах одним із таких людей є 41-річний Вячеслав Ганнич. Чоловік вже багато років працює в силових структурах, півроку провів у зоні АТО в складі антитерористичного спецпідрозділу «Сокіл».  Тож із задоволенням допомагає долучитися до донорства колегам. А ще – членам християнських церков, до однієї з яких належить.

– Як ви почали здавати кров?

– Це було кілька років тому. Мене і моїх колег попросили надати допомогу знайомому, який захворів. Ми пішли, здали кров і я зрозумів, що це – надання допомоги, яке не потребує ніяких додаткових ресурсів. А ще побачив масштаби людського горя і трагедій, при яких потрібна кров. І Бог  поклав мені на серце саме такий спосіб допомагати.

Я здавав кров – і поступово розумів, що це – лише крапля в морі, треба набагато більше благодійних донорів. Розповів про цю потребу у себе в церкві, одразу виявили бажання здати кров 15 чоловік.  Потім до них долучались інші, у когось з’являлися тимчасові протипоказання – вагітність чи операції, хтось, навпаки,  приходив вперше. Але й цього було замало. Тоді я почав ходити по інших церквах, розповідав і пропонував долучатися. Показував сюжети про наші акції, які знімало телебачення, про донорство і онкохворих дітей, які потребують допомоги.  Роблю це і зараз. Багато християн стали постійними учасниками благодійних акцій, на ділі доводячи свої переконання. І хочу сказати, що Бог благословив нас – деякі жінки, які мали проблеми з вагітністю, коли почали здавати кров, або навіть виразили намір приєднатися до нас, завагітніли.

Всього за минулий рік відбулося 173 кроводачі, кров здавала 81 людина – хтось один раз, хтось два чи навіть п’ять…

– Що для вас і ваших друзів означає кроводача?

– В першу чергу це допомога – і дітям, і всім, хто її потребує. По-друге це корисно для здоров’я. Я бачу це на собі – відколи почав здавати плазму, не знаю, що таке герпес. Інші теж помічають зміни. Ну і пільги, призначені для безплатних донорів – мені вони, як учаснику АТО непотрібні, але багато для кого є актуальними. Я не випадково називаю це в останню чергу – бо люди йдуть з нами передусім, щоб допомагати іншим.

– Плануєте і далі розширювати цю діяльність?

– Так, вона має ще великий потенціал. Багато людей не стають донорами лише тому, що ніхто не розповів їм, як це важливо. Хотілося б залучити  до донорства і райони, а можливо – і розповсюдити наш досвід на інші області.

Буває, що люди, яким ми розповідаємо про донорство на користь дітей, не можуть здати кров, але хочуть якимось чином допомогти – і просять передати їм гроші. Наразі ми долучаємось до свят у відділенні онкогематології, до збору коштів, – це теж потрібно, і цю справу теж треба розвивати.