“Мої великі мрії…” Наталія Обідець

02 Квітня 2020

Головна Новини Загальні новини

Конкурс “Давайте мріяти разом!” набирає обертів. Тож знайомтеся з творами, які вже надійшли до СОЦСК, та записуйте власні мрії, щоб поділитися ними з оточуючими. Чекаємо ваших повідомлень!

А прямо зараз ми пропонуємо вашій увазі чудову поетичну мрію благодійного донора і координатора донорського руху Наталії Обідець.

МОЇ ВЕЛИКІ НЕВЕЛИКІ МРІЇ
(за мотивами слобожанських казок)

Коли сонце на світанку роси гріє,
Прокидаються з півнями мої мрії.
Я за ними дуже часто не встигаю,
Бо вони, мов ластівки, стрімко літають.
Щойно зранку я розплющу свої очі,
Аби день благословенним був я хочу,
А у ньому – хай малі, але – пригоди,
А для них ще б черевики-скороходи!
І пішла б, немов у казці, я шукати,
Де живе Сонцева мати, щоб спитати:
Як зробити, щоб усе, чого хотілось,
Врешті решт, але усе ж таки здійснилось?!
Я доросла і багато розумію,
Та усе ж, як у дитинстві, іще мірю.
Щоб здоровими були і мама й тато,
Щоб добробут не залишив нашу хату,
Щоб у ній любов, як завжди, панувала,
Щоб традиції родинні шанували.
Мрію, щоб не довелось моєму брату
У житті ніколи взяти автомата,
Захищати щоб від ворога родину!
Швидше б миру й процвітання Україні!
Людям – шани і порозуміння,
Серця чуйного і світлого сумління!
А іще б сказала мо’ Сонцева мати,
Де знайти чарівне зілля лікувати
Ті хвороби, що людей зживають з світу,
Від яких щодня страждають навіть діти?!
І іще її спитати також мушу:
Як зцілити наші розум, совість, душу?!
Щоб прокинутися вранці, як в Едемі,
І немає в світі воєн, епідемій.
Бо я мрію про звичайне людське щастя
У суспільстві, що прийма Святе Причастя.
І я ладна йти ген-ген за свою мрію,
Працювати день-у-день я можу, вмію!
Потребуючим у скруті допомо́жу,
І нехай Любов і Радість переможуть!
За вікном хай солов’ї беруть октави!..
Ранок… Сонце… Кіт… Горнятко кави…