“Мрія…” – Катерина Синянська

07 Квітня 2020

Головна Новини Загальні новини

Конкурс “Давайте мріяти разом!”, який СОЦСК проводить у дні карантину – це не просто розвага, щоб відволіктися. Це ще й розмова про наболіле, можливість висловити все те, що хвилює і тривожить.
Саме такий роздум-мрію, фактично довершений літературний твір, прислала нам активна учасниця донорського руху Катерина Синянська.
А що у ці незвичайні весняні дні хвилює вас?
Я вже стара… Можливо, занадто стара, аби мріяти…
Я пам’ятаю своє раннє дитинство: босоноге, голодне, убоге, безграмотне… І тоді я мріяла про звичайні черевики, аби можна було їх взути на загрубілі порепані ноги і просто гасати вигоном, не колючи підошви камінням чи будяками… Я мріяла про смачний обід, якого часто не було змоги приготувати, бо були такі часи… І які там статки?! Я мріяла про враження від каруселі, яку можна було побачити лише у місті… Я мріяла про навчання грамоти, аби можна було самостійно читати товсті книжки, що лежали у шухляді… Здійснилося, збулося. Я була щаслива!
А потім прийшло іще більше лихо! Важко згадувати той час… До усіх поневірянь додався постійний страх за наступний день… Вороги зруйнували повсякденний плин життя, чи не кожна родина втратила когось із рідних… Було дуже боляче… І я мріяла, аби швидше прийшла перемога, радість витіснила гнітючий смуток, запанувало щастя і любов дала нове життя! Я знову мріяла про іграшку, цукерку, кольорові олівці і фарби… Здійснилося, збулося! І я була щаслива!
Життя приходило до ладу. Поступово забувалися бойові грози, розквітали молоді дерева, зводилися нові будинки… І я мріяла про розвиток! Щоранку по радіо лунало «Говорить Київ», хрущі гули над вишнями, а поява у селі першого телевізору взагалі була подією державного значення! І я мріяла про успіх! З’явилися нові технічні розробки, у поля вийшли машини, людина відкрила космос, стрімко виросли нові міста, заводи… І я мріяла бути частиною того процесу! Здійснилося, збулося! І я була щаслива!
І така краса буяла навколо! Краса, яку нам дарував Господь: наші волошкові ниви, широкі чисті річки і озера, густі крислаті ліси, високе прозоре небо… І я мріяла про вільний подих, про свою мелодійну мову, про рідний неосяжний простір, який відкривав нові можливості і горизонти з повітрям свободи на повні груди!!! Здійснилося, збулося! І я була щаслива!
Та нелегкий шлях до щастя! Мріяти легко, досягти мрії іноді дуже складно… Іще не схоронили тих дідів, які колись боронили нашу землю від ворога, аж на долю їх нащадків спала нова страшна біда… Знову небо стало багряним, а земля оросилася кров’ю! І так розривається серце, так душа сатаніє від болю, що крик розрізає Всесвіт: «Люди! Схаменіться!!!» І я мрію про мирне небо, про родинний затишок і благополуччя, і лише про творчий неспокій! І якби це збулося, здійснилося, я б була щаслива!!!
… Дивлюся на вулицю… Порожньо. Тривожно. Лячно. І тільки вітер гонить поліетилен та пробіжить якийсь собака. І наче сонце світить яскраво, і горобці цвірінчать у пилюці, і дерева вдягають квіти, і земля вкривається смарагдами… Та йде незнана іще боротьба з непомітним вбивчим ворогом! Порожньо і безлюдно… І я мрію про дзвінкоголосий гамір, про нестримні дитячі кроки, про голосні дорікання прибиральниці тітки Олени, гучний веселий дзвінок та стрімголов прочинені двері, про перші симпатії і переживання, про підручники на партах і невитерту дошку, про дружні жарти, паперові літачки, яскраві очі і щирий радісний сміх… Я мрію про натхненних вчителів і цікаві уроки, про глобуси і експерименти, і навіть про дієтичну кашу у шкільній їдальні та креативні витівки неслух’янців… І коли моя мрія здійсниться, я знову буду щаслива!!!
… Я стара. Можливо, занадто стара, аби мріяти… Мені більше століття віку… Але, як і колись, я мрію про ВАШЕ ЩАСЛИВЕ ДИТИНСТВО! Я ВІРЮ, Я ЗНАЮ, МИ ВПОРАЄМОСЯ! УСЕ БУДЕ ДОБРЕ! БУДЬТЕ ЗДОРОВІ і ПОВЕРТАЙТЕСЯ! Я ДУЖЕ СУМУЮ ЗА ВАМИ!!!
Ваша ШКОЛА!