Наталія Трофименко: «Модель державно-приватного партнерства довела свою ефективність»

05 Жовтня 2020

Головна Новини Загальні новини

Сумський обласний центр служби крові – є прикладом успішної співпраці держави й приватного сектору. Ми гарантуємо безпеку донорам і реципієнтам та дбаємо про те, щоб хворі отримували компоненти за першої ж потреби.
Сьогодні ми стикнулися з черговим «нападом» щодо участі приватного підприємства у роботі центрів служби крові. На черговому обговоренні законопроєкту #3648 знову піднімали питання націоналізації таких закладів, як СОЦСК. Спілкування з цього приводу відбулося 23 вересня в онлайн-форматі.
 Розмову модерувала народна депутатка, одна з авторів законопроєкту #3648, Ольга Стефанишина, яка є прибічницею того, щоб службою крові займалися тільки державні і комунальні установи. Свою позицію висловив і голова Комітету Верховної Ради з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування Михайло Радуцький, який є лобістом прогресивної служби крові, яка неможлива без участі потужних інвесторів. Але всі учасники висловлювали побажання, щоб центри служби крові були сучасними, комфортними і безпечними. Власне, саме такими, яким є сьогодні СОЦСК.
Директорка СОЦСК Наталії Трофименко вкотре наголосила на тому, що наш центр служби крові є зразковим для всієї України, прикладом державно-приватного партнерства: «Саме така модель, яку вельми успішно впроваджено у Сумах, дає гарантії безпеки і забезпечує кров та її компоненти за першою ж вимогою. Наприклад, у нас постійно 8-денний запас крові, як в подібних центрах Європи».
ІНВЕСТИЦІЇ НЕОБХІДНІ!
Наш активний донорський рух і громадськість не залишилась осторонь обговорення. Сумщину на цій зустрічі представляли Ірина Д’яконова та Давид Гвініашвілі. Це ті люди, що не перший рік є донорами, організовують благодійні донації та всіляко розвивають та популяризують донорський рух в нашому місті.
 Ірина Д’яконова – доктор економічних наук, професор кафедри міжнародних економічних відносин, директор навчально-наукового інституту бізнес-технологій «УАБС» Сумського державного університету, говорить:
«Головна теза, яка сьогодні прозвучала, над якою ми працюємо вже понад п’ять років, – це якраз таки формування культури донорства. В Україні сьогодні має бути відпрацьована процедура, яка б максимально спростила для пацієнтів механізм отримання компонентів крові, а також забезпечила контроль безпечності донорства.
На мій погляд, як економіста, як менеджера, саме система державно-приватного партнерства, яка реалізована у Сумах, дозволяє досягнути всіх поставлених законопроєктом цілей. Також, якщо говорити про саму послідовність впровадження реформ, то, насправді, дуже ефективним способом проведення реформ є реалізація пілотних проєктів.
 Досвід Сум може стати наочним прикладом організації такої успішної роботи. В форматі обговорення законодавчих ініціатив, я б хотіла висловити певні застороги про те, що у обговорюваному законопроєкті варто передбачити такі процедури ліцензування і контролю, які б з одного доку максимально спрощували перепони на шляху впровадження цієї діяльності, з іншого забезпечували дієвість механізмів контролю якості препаратів крові та прозорість фінансової дисципліни.
Зрештою, закон повинен відповідати на питання: через які механізми буде реалізований принцип «кров йде за пацієнтом»? І чи ці механізми насправді будуть дієвими? Висловлю думку, що саме цей механізм можна реалізувати виключно через збільшення фінансування. І ми розуміємо, що з нашого досвіду, отримати достатнє державне фінансування тут неможливо. Тому інвестиції приватного сектору – є необхідними. І як це демонструє досвід Сумського обласного центру служби крові – він є ефективним».
«Довіра до комунальних закладів служби крові втрачена»
«Жителі України й Сумщини, зокрема, вже давно втратили довіру до комунальних закладів служби крові. Адже ми часто чуємо про випадки, коли такі заклади не можуть вчасно і у повному обсязі забезпечити пацієнтів кров’ю чи її компонентами. Також, часто зустрічаються випадки переливання зараженої крові, що свідчить про відсутність достатньої кількості стерильних засобів й засобів перевірки якості крові. Такий механізм співпраці як державно-приватне партнерство – дозволяє створювати комфортні і безпечні умови для донорів, організовувати новий рівень, новий сервіс і гарантувати якість. Саме це є основними положеннями законопроєкту», – зазначив активіст донорського руху, активний громадський діяч нашого міста Давид Гвініашвілі.
«Приклад Сум має бути запроваджений і в інших областях. Для проведення реконструкції системи служби крові коштів державного та місцевого бюджетів вочевидь не вистачатиме. Саме для цього в Україні створено такий механізм, як державно-приватне партнерство. Є оновлене законодавство, яке дозволяє ефективно використовувати цей інструмент для покращення роботи служби крові у країні», – додала Наталія Трофименко.
ЄВРОПА – ЗА КОНКУРЕНЦІЮ!
Зі словами сумських спікерів погодилися і представники Європейського Союзу, що взяли безпосередню участь в обговоренні українського законодавства у сфері донорства.
«Головна мета законопроєкту – забезпечити якість і безпеку. Пропонований закон не вводить норми, що стосуються приватного сектору, адже це контролюється іншими законодавчими актами та нормативами. Насправді приватний сектор надає дуже багато послуг у сфері громадського здоров’я. Люди повинні мати вибір. Конкуренція – не погане слово. Конкуренція потрібна, щоб контролювати якість і ціну. Якщо ми будемо встановлювати обмеження, що такою діяльністю зможе займатися тільки державний сектор, то так створимо монополію для державного сектору. Сподіваюсь, що депутати під час розробки закону слугують такому принципу, як встановлення гарантій, а не обмежень», – зазначив провідний експерт проєкту ЄС «Підтримка України у розвитку сучасної системи охорони здоров’я», доктор Мухаммед Фарук.