«ПОТРІБНО ПРОСТО ЛЮБИТИ СВОЮ РОБОТУ»

18 Лютого 2021

Головна Новини Загальні новини

Комфортні умови і сучасне обладнання дуже важливі для роботи центру крові. Але самі по собі вони не переконають людей у важливості донорства і не допоможуть донорам впевнитися, що вони обрали правильний шлях. Тому головне наше багатство – це кваліфіковані фахівці: енергійні, доброзичливі і відповідальні, здатні розвіяти всі сумніви донорів і дати відповідь на найскладніші запитання. Багато з них – і самі донори, адже неможливо в деталях знати про потребу у компонентах крові і не відчувати бажання допомогти. А буває і навпаки: люди приходять у центр крові як донори – і залишаються тут працювати. Саме так трапилося з нашим терапевтом Микитою Гончаром.

Микиту Ігоровича добре знають всі наші постійні донори та активісти донорського руху – а після першого донорського онлайн-фестивалю, який відбувся минулого літа, він став справжньою зіркою  сумських соцмереж. Яскраві позитивні відео з порадами лікарів на різні теми стали хітом фестивалю.

А ще Микита Ігорович – ізоімунний донор, який рятує життя і здоров’я ще ненароджених дітей. Відомо, що в ситуації, коли у матері негативний резус-фактор, а у дитини – позитивний, в організмі вагітної жінки виникає резус-конфлікт. Організм матері реагує на кров’яні клітини дитини, як на чужі, і намагається їх знищити. Тому дитина може народитися з важкою хворобою крові, або не народитися зовсім – при такому розвитку подій досить часто трапляються викидні. Отже, для значної частини жінок, що мають негативний резус-фактор, вагітність пов’язана з великим ризиком невиношування плоду .

Врятувати майбутнього малюка можуть лише спеціальні препарати, що вводяться жінці в період вагітності. Ці ліки виробляються лише з плазми крові донорів, які пройшли програму імунізації. За показниками для цього підходить один донор на тисячу – але далеко не всі вони психологічно готові до того, щоб перетворити своє тіло у міні-завод по виробництву ізоімунних антитіл. А з тих, що погоджуються пройти імунізацію, далеко не у всіх виробляються потрібні антитіла, також вони можуть вироблятися не в потрібній кількості. Тому кожен ізоімунний донор – це особливо рідкісний супергерой, завдяки якому на світ з’являються здорові діти, і це ще більш відповідальна місія, ніж звичайне донорство.  Знаючи, що з кількох десятків тисяч людей ти один можеш допомогти – хіба пропустиш донацію? Тож 28-річний лікар опікується здоров’ям людей не лише на роботі, а і в особистий час. Що мотивує на таку діяльність – про це наша сьогоднішня розмова з лікарем-терапевтом СОЦСК Микитою Гончаром.

  • Чому ви вирішили пов’язати своє життя з медициною?
  • Напевно, як і більшість моїх колег, я мріяв про це з дитинства.
  • У вашій сім’ї хтось був лікарем?
  • Ні, я перший, хто цього захотів.
  • Яка ваша лікарська спеціальність?
  • Спочатку я працював рентгенологом. Зараз терапевтом. Тепер це – моя любов.
  • А чому вирішили працювати в службі крові?
  • Я з першого курсу навчання здавав кров, як донор. Спочатку епізодично. А потім, коли побачив, який тут зробили ремонт, які створили умови для донорів, почав здавати вже регулярно. Тому мене тут знали – і кілька разів запрошували на роботу. І я вирішив – чому б не спробувати? Дуже сподобався колектив, сама робота – так і залишився.
  • Донори бувають дуже різними, тому в роботі лікаря вистачає і не дуже приємних емоцій. Як вам вдається завжди випромінювати позитив і доброзичливість?
  • Треба просто любити свою роботу і отримувати від неї задоволення. Моя робота цікава і вона мені дуже подобається.
  • Ви стали справжньою зіркою онлайн-фестивалю. У вас був до цього досвід подібних зйомок?
  • Ні, це був перший творчий дебют, хвилина натхнення, з якої все почалося.
  • Будете продовжувати таку активність?
  • Я б залюбки. Я вважаю, що просвітницька діяльність має дуже велике значення. Навіть в Сумах, де ситуація з донорством набагато краща, ніж в цілому по Україні, існує багато міфів та недостатність інформації у людей.
  • Що означає донорство для вас особисто?
  • Перш за все – це допомога людям, які цього потребують. Окрім цього, контроль власного здоров’я – для мене, як для терапевта, це дуже звично. Ну і додаткові приємні моменти – такі як оплачуваний вихідний… У кожного донора – своя мотивація, але всіх об’єднує бажання врятувати життя.
  • У вас є сім’я?
  • Так, є дружина і маленький син.
  • Ви б хотіли, щоб він у майбутньому обрав вашу професію і став лікарем?
  • Я б хотів, щоб він став щасливим. А для цього потрібно, щоб людина йшла за покликом свого серця. Тільки тоді у неї все буде складатися у професійному житті. Тож я прийму будь-який його вибір, аби він тільки був від серця.

 

Як це приємно – коли у донорському центрі тебе зустрічають люди, що працюють за покликом серця! Чекаємо на донацію!