Про що мріє волонтерка Червоного Хреста?

06 Квітня 2020

Головна Новини Загальні новини

Продовжуємо ділитися заповітними мріями в рамках конкурсу “Давайте мріяти разом!” від СОЦСК. Карантин триватиме ще довго, тож вмощуємось зручніше і думаємо про найприємніше. А сьогодні пропонуємо розповідь про мрію від волонтера Товариства Червоного Хреста України, координатора донорського руху Вікторії Стеценко.
Чудовий конкурс стосовно мрії від СОЦСК.
Занурилась у спогади дитинства… Коли мені було рочків 6-7,я мріяла, що коли виросту подарую тату машину і не просто жигулі, а на хвилиночку джип. А ще мріяла зв’язати моїм батькам носочки, бо в ті роки це здавалося неможливим дійством. Так от щодо першої мрії ще не дійшла, а з другою розправилась, як тільки купила 5 панчошних спиць.
Потім я мріяла заховатись у валізі, щоб полетіти з батьками на відпочинок до Єгипту. Дуже добре, що вони нікуди так тоді і не відлетіли. Тому мрія втілилась в подорожі до Туреччини років 6 тому.
Потім ще було багато дитячих, підліткових, дорослих мрій… Одні здійснювались і продовжують здійснюватись завдяки моїм батькам, інші завдяки власним зусиллям.
В дитинстві мріяла бути, як хотів тато, бухгалтером, а потім хотіла бути операційною медичною сестрою, як хотіла мамуля. Після школи закінчила економічний факультет, бухгалтерські курси, але чогось не вистачало. І три роки тому я втілила в своє життя мрію дитинства і вступила до медичного коледжу.
А ще була мрія наважитись на донацію… І одного разу 4 роки тому я це зробила. І мрія почала зростати в цьому напрямку з кожною донацією, з кожним новим донором в нашій команді. І мрія зросла в масштабах. Це мрія – великої команди донорів в кожному місті нашої країни!!! Є багато мрій, які були втілені у моєму житті, а є такі, що залишились лише мріями… І мені цього не шкода… Мрійте… І хай кожна мрія, яку маєте, буде втілена у вашому житті!