«Стану донором обов’язково!»

11 Лютого 2020

Головна Новини Загальні новини

Продовжуємо розповідь про переможців літературного конкурсу  творів про донорство та донорів «Червона лінія порятунку», у якому взяли участь близько 5 тисяч школярів області. Для багатьох з них це була нагода детально познайомитися з темою донорства. Але серед найактивніших і найобізнаніших учасників були й ті, хто вже відвідував Сумський обласний центр служби крові 🏥 і добре знав, як він працює, та як донори здають компоненти крові.

Один з таких учасників – 14-річний учень Сумського державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» ім. І.Г.Харитоненка Ілля Геренко. Твір, у якому він описував свій візит до СОЦСК, він присвятив своїй бабусі – заслуженому журналісту України, письменниці і гумористу Світлані Геренко . Напевне, саме від бабусі юний кадет успадкував і літературний хист – адже його твір зайняв друге місце у літературному конкурсі.

– Чому ти вирішив взяти участь у конкурсі творів про донорство?
– Я вже давно пишу,у мене добре виходить. Знаючи про це, мені запропонували написати твір на конкурс. А я добре знаю цю тему, цікавився донорством, розповідав про донорів у ліцеї – тому й вирішив взяти участь, адже мені є що сказати з цього приводу.
– Ти написав у своєму творі, що обов’язково станеш донором, як тільки тобі виповниться 18. Це правда, чи художній прийом?
– Я справді вважаю це обов’язком кожної здорової людини, кожного чоловіка. У нас в ліцеї посилена фізична підготовка, ми повинні бути здоровими і сильними. А значить, ми зможемо допомагати іншим.

ОБ’ЄДНУЄМОСЯ КРОВ’Ю І ДОБРОМ 

Бувають у житті людини такі дні, які запам’ятовуються надовго, іноді назавжди. Про один із таких днів мого життя я й хочу розповісти.

Літо 2018-го року. Я закінчив сім класів Сумської загальноосвітньої школи №23 і готуюся вступати до Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» імені І.Г. Харитоненка. Повторюю матеріали точних наук, пишу диктанти з української мови, фізично тренуюся, тренуюся і ще раз тренуюся…

Звичайно ж, потрібна медична довідка. Тому відвідую лікарні, бо до Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою дуже серйозний відбір. Тільки здорові, тільки сильні, наполегливі хлопці стають кадетами. Ось тоді й довелося побувати в Сумському центрі служби крові. Пам’ятаю, як із пов’язкою вийшов із донорської зали. Зустрівся поглядом із дорослими. Почув слова: «Він же ще дитина!…»

До мене підійшов чоловік і жартома сказав: «Що ж це таке? Вже примушують дітей здавати кров». Я пояснив, що здавав кров на аналіз. Здивування миттю припинилося. Мені побажали успіхів.

 Про те, що найточніші аналізи крові в Сумах роблять саме в донорському центрі, дізнався від своєї хрещеної Олени. Був вражений перебуванням у такому місці, якістю обслуговування, найновітнішим технічним обладнанням. А серед донорів побачив так багато молоді. З хорошим настроєм, усміхнених хлопців і дівчат. Це ж так здорово, що вони безкорисливо та з великою відповідальністю допомагають людям. Мене теж розташували поруч із ними, у зручному донорському кріслі. На мить уявив, що я теж донор…
Знайомство з центром крові допомагає мені дорослішати. Ось коли почав краще розуміти слова моєї бабусі про те, що здоров’я – основа життя. Коли приходить біда, то не в радість ані сонце, ані природна краса, ані найдорожчі подарунки.

А кров так часто стає рятівницею. До того ж їй замінників немає. У моїй уяві червона лінія крові ніби грань – між життям і смертю. Тому і називається – червона лінія порятунку. Кожна краплинка крові донора переходить до хворої людини, збільшує її шанси видужати, вижити, знову радіти, здійснювати свої плани і мрії.

Пишаюсь, що живу в Сумах, місті, яке величають столицею донорства України, Європи. Саме тут мешкає найбільше відомих донорів. Тут здають найбільше крові, яка рятує дітей, дорослих, бійців, які захищають нашу державу. Кров повертає до життя багатьох тяжко хворих людей.

Донори мені уявляються янголами. Розносять усім нужденним свій дар – кров. Не шкодують, бо це ж для здоров’я. І виходить, що ми об’єднуємося і єднаємося кров’ю. Стаємо сильнішими і добрішими. Горе однієї людини гуртує в одну сім’ю багатьох, хто поспішає на допомогу.

… Я відкриваю свій план справ на майбутнє. Роблю ще один запис: «Коли мені виповниться 18 років, стану донором. Обов’язково!»