«ТЕПЕР Я ЗНАЮ, НАВІЩО ЗДАЮ ПЛАЗМУ…»

30 Травня 2020

Головна Новини Важливі новини

Компоненти крові рятують життя по-різному. Одні з них, як еритроцитна маса чи тромбоконцентрат, переливаються хворим безпосередньо, а інші є основою для виробництва лікувальних препаратів. Зокрема, широкий спектр різноманітних ліків виробляється з плазми. В Україні це робить фармацевтична компанія «Біофарма», використовуючи для цього плазму, заготовлену у власних плазмоцентрах, Сумському і Черкаському центрах служби крові, а також придбану за кордоном.

Справа в тому, що для виробництва ліків належної якості потрібна плазма, заготовлена за міжнародними стандартами якості та безпеки. В Україні центри служби крові такої плазми не заготовляли, тож компанія працювала повністю на імпортній плазмі. Однак у планах президента «Біофарми» Костянтина Ефименко був грандіозний проект будівництва найбільшого і найсучаснішого заводу для переробки плазми у Східній Європі. Тому компанія почала розвивати мережу закладів, де заготовлялася б безпечна і якісна плазма.

Першим з них став Сумський обласний центр служби крові – вдалий зразок державно-приватного партнерства, в який інвестори вклади понад три мільйони доларів США. Тепер область має найкращі в Україні і найбезпечніші компоненти крові для лікарень, а компанія – плазму, заготовлену в належних умовах. Втім, її все одно не вистачає, і значну частину плазми «Біофарма», як і раніше, імпортує для того, щоб перетворити на ліки для українців та жителів інших країн.

Це відбувається вже на новому заводі, який був зведений і обладнаний рекордно швидко для такого об’єкта. Його будівництво у Білій Церкві розпочалося в 2013 році, а вже у вересні минулого року відбулося урочисте відкриття заводу фракціонування плазми, і зараз він вже працює. 28 травня його відвідали координатори донорського руху та донори Сумського обласного центру служби крові, щоб на власні очі побачити, що відбувається з плазмою після того, як вона залишає Суми у спеціально обладнаному автомобілі.

ЗА ОСТАННІМ СЛОВОМ СУЧАСНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Завод справив на учасників поїздки, без перебільшення, приголомшуюче враження. Адже місцями він нагадує космічний корабель чи бачені у кіно суперсекретні лабораторії – скрізь виблискують тисячі металічних труб, баків, дивовижних приладів, і все це працює, як єдиний величезний живий організм. Здавалося, розібратися у тому, що і для чого тут відбувається, просто неможливо. Але фахівці «Біофарми» в ході екскурсії з задоволенням розповідали, як працюють окремі ділянки заводу, та відповідали на питання.

Все виробництво на заводі знаходиться під одним дахом. У величезному просторому корпусі по периметру знаходиться зона, де можна перебувати у звичайному одязі, а посередині – стерильна виробнича зона, куди не можна заходити без спеціального захисного костюму та дезінфекції. Між собою вони відділені прозорим склом, тож учасники екскурсії змогли побачити обладнання та працівників виробничої лінії. А встановлені у зовнішній зоні монітори транслюють відео про суть процесів, які відбуваються в кожному сегменті.

Плазма потрапляє на завод у замороженому вигляді і зберігається протягом шести місяців на карантині при температурі 20 градусів нижче нуля. Це потрібно для того, щоб збереглися її складові частини – зокрема, фактор зсідання крові, який може втратити активність при більш високій температурі. Завод виробляє імуноглобуліни, альбуміни та препарати фактора VIII, які необхідні в тому числі для лікування раку, гемофілії, важких травм і опіків, а також для лікування вагітних, у яких розвивається резус-конфлікт. І все це – шляхом розділення плазми на складові.

За один раз на виробничу лінію завантажується 1800 л плазми. Близько трьох діб вона проходить через різні етапи виробництва, з неї виділяються одні фракції, потім другі, треті… Частина з них іде на утилізацію, інші перетворюються в життєво необхідні хворим ліки: приблизно по 200 л альбумінів, імуноглобулінів і препаратів фактора VIII. Після виділення вони відправляються на подальшу обробку і врешті розливаються по ампулам та флаконам, щоб відправитися до хворих. Вихід готових препаратів завжди різний, він залежить від якості плазми, а також національності та місця проживання донора. Це виробництво дуже дороговартісне – саме тому діючі заводи-фракціонатори є великою рідкістю. Наш – єдиний в Східній Європі.

«Я ТУТ ВИРІС, ТУТ ХОДИВ ДО ДИТСАДКА ТА ШКОЛИ, ТУТ ЖИВУТЬ МОЇ БАТЬКИ – ЧОМУ Я МАЮ БУДУВАТИ ЗАВОД В ІНШОМУ МІСЦІ?»

Екскурсія зайняла досить багато часу – адже сумчан цікавило геть-усе, і вони скрупульозно вивчали деталі процесу – а співробітники заводу, бачачи щире зацікавлення слухачів, з задоволенням розповідали про свою роботу. Та в якусь мить зустріч набула особливого характеру – президент компанії «Біофарма» Костянтин Ефименко знайшов у своєму щільному графіку час для зустрічі з сумськими донорами. І це при тому, що завод в цей час готувався зустрічати прем’єр-міністра та міністра охорони здоров’я!

Енергія, харизма, а також відкритість та щирість Костянтина Олексійовича буквально зачарували учасників екскурсії. Адже це був справжній феєрверк емоцій, який мимоволі передається кожному слухачеві і заставляє повірити: в України таки є майбутнє, є люди, які готові розвивати економіку і науку своєї батьківщини і вкладати в це кошти. За короткий час встигли поговорити про все: історію створення заводу і плазмоцентрів, досвід світових компаній (а у світі виробляють ліки з плазми всього 13 компаній, включаючи «Біофарму»), виробничий процес та багато особистих моментів. Наприклад, чому цей грандіозний проект було здійснено саме у Білій Церкві, а не деінде, або що змусило економіста за освітою зайнятися фармацевтикою?

– Я місцевий, моя сім’я живе у Білій Церкві понад 300 років. Тут живуть мої батьки, я ходив тут до дитсадка, до школи. Це моє рідне місто – навіщо мені будувати завод десь в іншому місці? – говорить Костянтин Єфименко, а про освіту пояснює: – Сьогодні для того, щоб щось робити, потрібно, так би мовити, багато освіт – треба брати і вчитися. У мене троє дітей, вони, звичайно, навчаються, вивчають іноземні мови, але моє головне завдання, як батька – щоб вони хотіли щось зробити у цьому житті. Якщо вони цього хотітимуть – вони навчаться того, що для цього потрібно.

Костянтин Олексійович зумів запалити всіх своїм невичерпним ентузіазмом. Спілкування з ним було надзвичайно цікавим. Але і гостям вдалося вразити президента «Біофарми» – вони привезли йому особливий подарунок: авторську ляльку-мотанку під назвою «Та, що дарує життя» з символікою донорства і «Біофарми». Цей незвичайний оберіг виготовила волонтер, координатор донорського руху, студентка СумДУ Наталія Обідець.

«ЦЕ ТІЛЬКИ ПОЗИТИВ І ВДЯЧНІСТЬ»

Екскурсія залишила яскраві враження у всіх її учасників:
– Мене вразив рівень стерильності – що все закрито, але в той же час доступно для огляду, те, як готуються до входу в ці приміщення працівники, – говорить народний депутат України, благодійний донор Тетяна Рябуха. – А ще – керівник заводу, його патріотизм, прагнення розвивати своє місто, свою країну! Мої враження – це тільки позитив і вдячність за побачене!

– Мені як донору надзвичайно цікаво було дізнатись що відбувається з компонентами крові, після її здачі, та як виробляються препарати, які рятують життя, – розповідає директор «Центру дозвілля молоді» СМР, депутат Сумської обласної ради, благодійний донор і координатор донорського руху Ігор Ганненко. – Дякую Сумському обласному центру служби крові за можливість відвідати найбільшу фармацевтичну компанію, що спеціалізується на розробці та виробництві препаратів з донорської крові.

– Я вперше була на заводі «Біофарми» і сказати, що я вражена його технологічністю – це нічого не сказати, – ділиться координатор донорського руху, журналіст Анна Горпинич. – Я приємно вражена, що в Україні є підприємства, які не лише розвивають економіку, але і турбуються про людські життя. А людина, яка це все робить, заражає тим, що вона робить, до цього неможливо лишитися байдужим.

«НЕХАЙ ЦЕ ПІДПРИЄМСТВО БУДЕ ЗРАЗКОМ ДЛЯ СУЧАСНОГО БІЗНЕСУ»

– Очікування були великими, а враження – ще більші, – підсумовує голова Сумської обласної організації Товариства Червоного Хреста України Наталія Кареліна. – Для мене це була дуже цікава поїздка, я дуже нею задоволена.

– Я багато чув про цей завод, і мені було дуже приємно, що мене запросили його відвідати, – каже координатор донорського руху, Почесний донор України Олександр Шаповал. – Екскурсія була дуже інформативною: тепер я уявляю весь шлях від донорського центру до препаратів, які надходять в аптеки і лікарні. Це ще більше мотивує розповідати людям про донорство, і я зможу робити це детальніше. Дуже приємно, що такі технологічні заводи будують в Україні, і нехай це підприємство буде зразком для сучасного бізнесу.

– Від таких масштабів перехоплює подих, а розуміння процедури створення лікарських засобів та їх потреби хворим надихає на розвиток донорського руху. Після таких екскурсій відчуваєш ще більше бажання допомагати, – говорить координатор донорського руху, благодійний донор Давид Гвініашвілі.

« Я ПИШАЮСЯ ТИМ, ЩО В УКРАЇНІ Є ТАКИЙ ЗАВОД»
– Я собі уявляв високотехнологічне виробництво, але я дуже, дуже вражений. Ми маємо сучасну галузь світового класу по виробництву препаратів крові на високотехнологічному заводі Biopharma у чудовому місті Біла Церква. Я теж бізнесмен і для мене це дуже гарний принцип: вкладати зароблені гроші в наукоємне виробництво – це корисна гарна справа. – зазначає благодійний донор Валерій Мірончик.

– Для мене донорство означає більше, ніж просто донації, тим більше сьогодні, коли я побачила куди ми здаємо компоненти крові, навіщо вони потрібні, – каже координатор донорського руху, благодійний донор Анна Мельник.

– Я дуже вражена цим заводом, щиро вдячна за таку інформативну екскурсію, – говорить координатор донорського руху, благодійний донор Наталія Обідець. – Я пишаюся тим, що у нас в Україні є такий завод.

ЦІЛА КУПА ВРАЖЕНЬ

Звичайно, у Білій Церкві сумських донорів найбільше цікавив завод-фракціонатор. Але в місті і без нього є багато цікавого. На жаль, погода не дала оглянути один з найбільших міських скарбів – величезний старовинний ландшафтний парк «Олександрія». Зате сумчани побували на Замковій горі тисячолітнього міста, помилувалися величним пам’ятником його засновника – князя Ярослава Мудрого, чудовим видом з гори на річку Рось та відвідали одне з найцікавіших місць сучасної Білої Церкви – храм Святого Георгія.

Колись цей храм на Замковій горі був єдиною будівлею, що вціліла, коли засноване князем Ярославом Мудрим місто Юр’їв, зруйнувала монголо-татарська орда. З часом воно відродилося, але вже з новою назвою – Біла Церква. За поширеною версією, саме білокам’яний храм, збудований князем 1050 року на високій горі, який було видно здалеку і який служив орієнтиром для мандрівників, дав нове ім’я місту – і воно збереглося до наших днів, на відміну від споруди храму, яка була зруйнована невідомо ким у 13 столітті.

У радянські часи тут знаходилося німецьке кладовище , потім ресторан, потім фахівці-історики проводили тут розкопки і знайшли тут залишки старовинного храму. Саме тоді ще маленький на той час хлопчик Костя, побачивши розкопки, захопився мрією відновити старовинну білу церкву, яка навіть у напівзруйнованому вигляді була серцем міста. І ось – цю мрію здійснено. Перепоховано останки німецьких солдатів, проведено археологічні розкопки, законсервовано рештки старовинного п’ятиапсидного храму тисячолітньої давнини – і на його місці зведено новий. Споруда храму стилізована під давнину – товсті стіни білого кольору, вікна-бійниці, і візантійський розпис внутрішньої частини. Він триває і зараз, тож храм іще не діє.

Виконавчий директор Благодійного фонду Костянтина Єфименка, який фінансував всі роботи з відновлення храму (наряду з іншими важливими для міста проектами), Олена Ткач провела для сумських донорів надзвичайно цікаву екскурсію, у якій древня історія тісно перепліталася з сучасністю, і яка залишила безліч яскравих вражень і тверду впевненість: Білу Церкву потрібно відвідати ще, адже за один раз побачити всі унікальні перлини цього міста просто неможливо!