Україна Молода: Кров людська — не водиця. Цінні препарати стануть доступніші для бідних завдяки донорам-волонтерам.

25 Березня 2015

Головна Новини ЗМІ про нас

«…Якось звернулася жінка, каже, що отримує мінімальну пенсію, донька не працює, а тут — шлункова кровотеча. Тобто їй потрібно щонайменше три дози препарату, а це — 15 тисяч, щоб лишитися живою. І у неї цих грошей немає. Звичайно, такій людині потрібно допомогти», — розповідає голова обласної організації Товариства Червоного Хреста Ігор Шаповал.
Задля подібної допомоги і виникла взаємодія між товариством і Сумським обласним центром служби крові. На папері це формулюється як договір про співпрацю. У житті схема доволі проста. У когось трапилася біда й у лікарні йому повідомляють про потребу лікування препаратами крові. Бюджетних коштів медичного закладу для надання цих препаратів замало або ж вони вичерпалися. Добре, якщо людина заможна і може оплатити вартість препаратів сама. А якщо ні? Тоді її направляють до обласної організації Червоного Хреста. І тут вишукують можливість повністю або ж частково допомогти. За рахунок чого? Завдяки створенню та функціонуванню «Банку крові».

Що входить до «ціни крові»?

Договір підписали в умовах не зовсім простих, адже на питання донорства саме звернули пильну увагу депутати облради. Йшлося про те, що буцімто кров, здану добровольцями безкоштовно для лікування поранених у АТО, використали не за призначенням.

Наталія Трофименко, директор Центру служби крові, говорить: «Перші донори, які зголосилися здавати кров на потреби АТО, з’явилися у липні. До січня їх у Сумах стало 702. Усі вони зафіксовані в окремому реєстрі. Плазма крові, отримана при здаванні, як належить, витримує 180-денний карантин. Кров, перероблена на еритроцити, використовувалася, але вона зберігається лише 35 днів, далі втрачає свої якості. Тож її передали у лікувальні заклади згідно з договорами із центром».

Отже, зробили висновок контролери, безоплатно отриману кров передали до лікувальних закладів за гроші. Так, погоджується центр, угоди з лікувальними закладами платні. Та водночас і заперечує: не використати кров до потрібного моменту означало б одне: її треба утилізувати. Перейшовши до лікувальних закладів, вона не пропала. Якщо ж виникне потреба у даних препаратах для надання допомоги пораненим, центр надасть її безкоштовно — зі свого банку.

Інший гострий момент у цій проблемі: чому препарати сумського центру дорожчі за аналогічні в інших областях?

Виявляється, сумський центр є єдиним в Україні недержавним. Свого часу його приватизували. І далі не все було легким. У якийсь момент навіть існувала загроза втрати в області служби крові. Тодішній її керівник звертався до депутатів, аби рада повністю взяла собі акції підприємства, адже чверть акцій належить саме облраді. Ті не погодилися. Врешті служба крові знайшла співвласників, стала на ноги, отримала можливість працювати повноцінно. Це непросто, хоча б з огляду на те, що якою б цінною не була власне кров, аби зберегти її якісною, потрібні комплектуючі. А вони — на 90 відсотків закордонні. Скажімо, контейнери для крові закуповують у Франції, вартість одного — 19 євро.

Тепер, обговорюючи ціну препаратів сумського центру, дехто з депутатів облради запропонував: націоналізувати! Звісно, коли робота вже налагоджена…

Тим часом, зауважує Наталя Трофименко, в інших областях служби крові, які цілком утримуються з бюджету, теж не надають препарати безкоштовно. Звичайно, ціни у них нижчі, але, за депутатською логікою, некомерційні структури, що «живляться» з держави, мали б забезпечити безкоштовну допомогу.

«На жаль, ці центри часом у складному становищi. Були недавно на станції переливання крові в одній із областей; у них за півдня — шість донорів. Чому так мало? Нам відповіли: більше не треба. І вже потім визнали: через проблеми. Є заборгованості з платні. А ще раптом прийде донор — не волонтер, а той, хто потребує компенсації за здавання крові? Його, за правилами, ще й погодувати потрібно…»

«Я теж мав сумніви, — каже Ігор Шаповал. — Але коли порахували, зрозумів: є процес, і з нього нічого не віднімеш». Тож врешті народилася угода, що має забезпечити допомогу тим, хто її гостро потребує: поранені бійці, постраждалі в аваріях, онкохворі, люди з низьким рівнем доходів… Окрім того, чим більше людей здаватимуть кров на волонтерських засадах, тим дешевшими будуть препарати для всіх загалом. Громадська організація також намагається допомогти в здешевленні послуг. Зокрема, планується гуманітарна поставка контейнерів для крові.

«Банк» — це не препарати, це люди

Не слід вважати, що довгі черги добровольців біля пунктів здавання крові — явище однозначно позитивне. Загалом патріотичний донорський порив щодо допомоги пораненим в АТО дуже благородний, каже Ігор Шаповал. Але, враховуючи термін придатності крові, немає гарантій, що вся вона дійшла за призначенням, — могла й просто зіпсуватися.

Отже, «банк крові» — це не власне кров, це люди, які готові здати її безкоштовно у потрібний час для конкретної людини.

Звісно, тут постає неминуче запитання: а як визначити, кому справді потрібна така соціальна допомога?

«Якщо звертається по допомогу наш «кадровий» донор, приходять клопотати про онкохвору дитину, ми навіть не запитуємо історії, — каже Ігор Шаповал. — Але коли людина приїздить на дорогому авто і просить знижок, — тут уже треба зважувати. Допомагають у визначенні реально пільгових клієнтів органи соціального захисту. Підключаються працівники нашої патронажної служби, які можуть відвідати людину вдома. Якось відвідали одну пані, яка звернулася по допомогу. А у неї в квартирі два плазмові телевізори й три золоті ланцюжки на шиї… Погодьтеся, є ті, хто потребує допомоги значно більше…»

Віднедавна контролем за доброчесністю тих, хто звертається до Червоного Хреста, займається й клуб «25+». Молодіжний координатор із донорства товариства Олена Нестерук, утім, вважає, що це не є головним завданням клубу. Найважливіше — працювати з молоддю, пояснюючи, що таке донорський рух, залучати до волонтерського донорства, навчати. А ще — повідомляти через сайт, як використовується кров безоплатних донорів.

За свою кров відповідаєш ти

Навчання для потенційних донорів потрібне, хоч яким дивним це може здатися. Й на користь воно не лише тим, кому потрапить кров донора, а й самому донору. Він повинен пам’ятати, що відповідає за свою кров, а отже, за власне здоров’я.

«85 відсотків наших донорів — із Сум. Але коли виникає група бажаючих здати кров у районі, ми маємо авто, формуємо виїзну бригаду і їдемо робити забір, — розповідає директор Центру. — У січні був такий виїзд. 44 людини перейнялися благородною справою. Але з отриманих препаратів 19 довелося утилізувати, бо кров цих людей мала сліди гепатиту, СНІДу, сифілісу, чи просто була неякісною, бо хтось перед процедурою поїв сала чи копченостей, випив молока…»

Дев’ятнадцять із сорока чотирьох — пропорція тривожна. Стан здоров’я населення не надто втішний. Проте, переконаний Ігор Шаповал, сам багаторічний донор, здавання крові допомагає контролювати й власне здоров’я. «Іноді чую: батьки забороняють дітям здавати кров. А донор перед процедурою проходить експрес-обстеження. Щоб зробити це в якомусь медичному закладі, ви заплатите гроші. Тут воно — за рахунок центру. Й якщо ви постійно здаєте кров, — маєте постійний контроль за своїм станом. Відтак батькам варто знати: якщо дитина стала донором, вона не вживає наркотики, не має інфекцій і загалом здорова».

Що ж слід знати про відповідальне донорство? Здавати кров людина може з вісімнадцяти років. Є абсолютний відвід від донорства за станом здоров’я: якщо людина перехворіла на гепатит, СНІД, сифіліс, відповідно, має віруси в крові; якщо мала інсульт чи інфаркт — вона ніколи не може бути донором.

Можуть бути тимчасові відводи: якщо людина перенесла операцію, перехворіла на грип. Навіть якщо зробила тату — рік вона не вправі бути донором.

За два дні до здавання крові не можна вживати алкоголь, смажене, копчене, молочне. Натомість треба пити багато води, чаю.

Ситуація в країні напружена. Сьогодні ти готовий допомогти іншому, завтра сам потребуватимеш допомоги. Тож варто налагодити систему, яка спростить і здешевить надання такої допомоги, — вважають у Червоному Хресті. Задля цього ведеться робота із залучення громадськості, організацій та підприємств усіх форм власності до розвитку донорства на території Сумської області, для забезпечення функціонування. Це дасть можливість безоплатно допомагати препаратами та компонентами крові соціально незахищеним категоріям, потерпілим під час екстремальних та надзвичайних ситуацій на території Сумської області, військовим та цивільним особам, постраждалим у зоні АТО.

МАЙТЕ НА УВАЗІ

Процедура забору крові відбувається в донорському кріслі з використанням одноразових стерильних інструментів, які потім знищують. Тому заразитися на станції переливання крові нічим не можна. У донора беруть приблизно 450 мілілітрів крові, частину її відправляють на аналізи. Здача цільної крові займає 10-15 хвилин, плазми — майже півгодини. Після процедури необхідно 10-15 хвилин спокійно посидіти, випити склянку соку або чаю. Якщо запаморочилася голова, необхідно звернутися до медперсоналу.

ДО РЕЧІ

Переливання крові і препаратів на її основі дозволяє врятувати мільйони людських життів. 107 мільйонів донацій крові реєструється у світі щорічно. 60 країн забезпечують запаси крові на 100 відсотків завдяки добровільним донорам, які не отримують винагороду. За прогнозом ВООЗ, до 2020 року всі країни будуть забезпечувати запаси крові на 100% завдяки донорам.

Джерело: http://umoloda.kiev.ua/number/2627/218/92352/